Філія "Бердичівське лісове господарство"
Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

Увага ! Важливі законодавчі зміни !

25.09.2017 (давність новини: 7 р.) Автор:  Прес-служба Житомирського ОУЛМГ
Загальні новини
Із 18 грудня 2017 року всі суцільні та поступові рубки понад 1 га. підлягають процедурі оцінки впливу на довкілля (огляд Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»: стосується кожного лісогосподарського підприємства)

Розділ І. Суть питання
Для більшості фахівців лісового господарства ухвалення Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» у травні поточного року (Ось посилання – zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 ) пройшло непомітним. Закон набрав чинності 18 червня, а введення його положень в дію відбудеться 18 грудня 2017 року.
Так сталось, що відповідний законопроект не обговорювався в експертному середовищі, що займається лісовими проблемами. Проте, його положення прямо стосуються лісової галузі, яка вже з наступного року буде змушена змінити своє ставлення до думки суспільства щодо проведення окремих видів рубок.
Процедуру оцінки впливу на довкілля, що запроваджується новим законом, торкнеться кожного українського лісгоспу та ОУЛМГ. Останні будуть змушені проходити її у таких випадках:
1. Проведення суцільних та поступових рубок головного користування та суцільних санітарних рубок площею понад 1 га.;
2. Проведення лісорозведення на площі понад 20 га.;
3. Замовлення проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земель с/г призначення (деградованих, малопродуктивних тощо) для надання у постійне користування для ведення лісового господарства.
4. Інше лісогосподарське освоєння (це поняття взято «в оригіналі» із тексту закону, його синоніми в лісовому законодавстві відсутні).
Без перебільшення, коментований закон можна назвати революційними в частині залучення громадськості до прийняття інвестиційних рішень практично у всіх сферах економіки. Громадянам надаються не декларативні, а реальні права, тобто правовими засобами впливати на інвестора, який збирається проводити будь-яку, суттєву виробничу діяльність, як правило – «із нуля».
Природоохоронне законодавство України такого прогресу ще не знало. Екологічні активісти щодо застосування наданих механізмів впливу хіба що мріяли, дізнаючись про них із європейського досвіду. За рівнем демократичності закон можна порівняти хіба що із Законом України «Про доступ до надання публічної інформації» від 13.01.2011 року, коли влада дозволила суспільству безкоштовно вимагати у себе всю суспільно важливу (і недуже) інформацію. Зауважу, що згаданий закон не передбачав кінцевої мети – впливу на прийняття рішень уповноваженими органами чи підприємствами. Натомість, в ухваленому 23 травня законопроекті, бізнес та уповноважені органи прямо зобов’язані законом належно врахувати інтереси громадськості при прийнятті рішень про початок будь-якої господарської діяльності, що суттєво впливає на довкілля.
Цікаво, що в медіа-просторі об’єктивної та повної оцінки цього закону поки що немає. Оцінки коливаються від піднесеного «за» та категоричного «проти». Погляди перших ґрунтуються на беззаперечному твердженні щодо необхідності виконання Україною міжнародних зобов’язань. Вказувалось, що законопроект надасть можливість наблизитись до європейської спільноти, завдяки йому громадяни зможуть реально реалізувати своє конституційне право на чисте довкілля. Навіть проголошувалось, що без цього закону «…ми будемо дихати брудним повітрям, пити забруднену воду, та споживати неякісну їжу.», а міжнародна спільнота за бездіяльність на цій ниві може застосувати «жорсткі міжнародні санкції щодо нашої держави».
Проте й аргументи противників ухваленого акту не є слабкими, докладніше тут – www.epravda.com.ua/columns/2016/11/18/611627/
Подекуди, можна зустріти виступи розробників законопроекту, де останні намагаються розвінчати міфи, що стояли на заваді законопроекту – – reforms.censor.net.ua/columns/3007426/otsnka_vplivu_na_dovkllya_velikiyi_bznes_proti_ekolog
Про високий рівень зіткнення інтересів бізнесу та екологічної спільноти щодо згаданого закону свідчить той факт, що його прийняття ветував Президент у жовтні 2016 року. І це незважаючи на те, що Представництво ЄС практично одразу привітало схвалення закону – www.eurointegration.com.ua/news/2016/10/31/7056710/ Особливо заперечували проти прийняття асоціації виробників молока, птахівники, свинарства, котрі були обурені нечіткістю вимог щодо надання дозволів на будівництво відповідних об’єктів – www.pigua.info/uk/hottopic/75/
У відповідь ним, адепти закону знову представили свої аргументи – www.eurointegration.com.ua/articles/2016/11/3/7056860/view_print/ Ображені активісти під новий рік нагородили Президента України умовною нагородою «свинство року».
Після ветування проевропейського закону, представництво ЄС в Україні, висловлюючи власну стурбованість, надіслало офіційного листа до Парламенту та Президента щодо необхідності виконання зобов’язань – pik.cn.ua/25687/
Лише після подолання президентського вето, закон був ухвалений парламентом. Цікаво, що у день розгляду в парламенті відповідного законопроекту №2009-а-д відбулась акція щодо підтримки згаданого закону, у ході якої, в тому числі, наголошувалось, що відповідний закон може зупинити «масштабне вирубування лісів»- 24tv.ua/pid_verhovnoyu_radoyu_vidbulis_odrazu_dva_protesti_aktivisti_ozvuchili_vimogi_n820974
Для того, аби більш детально розібратись в обґрунтованості законодавчих новел у сфері лісового господарства, варто розглянути основні питання, що стосуються причин прийняття такого, досить резонансного законопроекту.
Головна ідея закону
Для роз’яснення ідеї закону найбільш коректним буде послатись на думку розробників, які відмічають:
– «В процесі прийняття рішення щодо погодження певної діяльності, що може спричинити негативний вплив на довкілля, орган, який приймає рішення, отримує повну інформацію про такий вплив і має можливість врахувати екологічні інтереси поряд із економічними та соціальним, а відтак прийняти поінформоване, збалансоване і відповідальне рішення.»
Зазначається, що цей закон «по-перше, зобов’язує державні структури оцінювати екологічні наслідки поряд із економічними та соціальними вигодами від реалізації проекту, і по-друге, зосереджена на попередженні (уникненні, зменшенні чи компенсації) негативного впливу на довкілля іще на стадії розгляду проекту.»
Автори законопроекту мають на меті попередити випадки, коли зараз «… громадяни дізнаються, що в їх околиці щось будується коли вже зводиться «зелений паркан», і це часто провокує протистояння забудовника та місцевих жителів, іноді і з бійками, а забудовники надають всі оформлені документи включно з протоколом про громадське обговорення. При цьому, відповідно до положень законопроекту громадськість не має права вето, єдине що вимагається це обґрунтовані відповіді на зауваження.» (автор – Єлизавета Алексєєва, джерело – rpr.org.ua/news/elyzaveta-aleksjejeva-zdorovym-ukrajintsyam-u-chystomu-dovkilli-buty/ )
Загалом, концептуальний підхід європейців у справі захисту довкілля полягає у запобіганні виникненню забруднень і небезпек ще на початку, а не в наступних спробах боротьби з їхніми наслідками. Інакше кажучи: краще надати можливість оцінити перспективи будівництва на початку, ніж потім стикатись із протестами. Саме ця ідея покладена в основу коментованого закону.
Аналоги ухваленого закону у попередньому законодавстві
Ухвалений закон можна порівняти, хоча досить умовно, із процедурою проведення державної експертизи, що була передбачена Законом України «Про екологічну експертизу» зразка 1995 року. Згаданий закон буде скасовано із набранням чинності у грудні 2017 року коментованого закону. Хоча відмінностей у згаданих нормативах багато, але існуючий висновок державної екологічної експертизи (в редакції чинного закону) можна назвати приблизним аналогом висновку з оцінки випливу на довкілля (в редакції ухваленого закону). По-перше, ці документи, будучи затвердженими уповноваженими державними екологічними органами, обов’язкові для виконання та їх можна оскаржити в суді. По-друге, обидва документи, хоча і в значно різному ступені, але повинні враховувати позицію громадськості.
За «старим» законом (ст. 13) перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку та стосовно яких мала б проводитись державна екологічна експертиза визначались урядовою постановою №808 від 28.08.2013 року – zakon3.rada.gov.ua/laws/show/808-2013-%D0%BF Об’єкти держекоекспертизи – вказані у ст. 14 «старого» Закону. Але у коментованому законі перелік видів діяльності визначений в самому тексті нормативного акту (а не на рівні підзаконного акту), що між іншим значно ускладнює внесення відповідних змін, та гнучкість регулювання правовідносин.
Підкреслю, що проведення держекоекспертизи призначення суцільних/поступових рубок головного користування, а тим більш – створення нових лісів на площі понад 20 га. Закон «Про екологічну експертизу» не передбачав.
Переважно редакція коментованого закону стосуються чіткого визначення участі громадян в процесі прийняття уповноваженим державним органом відповідного експертного висновку про допустимість чи недопустимість певної екологічної небезпечної діяльності.
Фактично із 2011 року екологічна експертиза стала проводитись виключно Мінекології в обмеженій кількості випадків. Одночасно, лобісти забудовників змінами до Закону «Про містобудівну діяльність» вивели із під регулювання цього закону будівельну діяльність в містах. Про суттєві недоліки узгодження із громадськістю забудови населених пунктів свідчать значна кількість конфліктів між забудовниками та мешканцями прилеглих будинків.
Загалом, норми старого закону щодо врахування думки громадськості носили формальний характер: навіть результати громадської екологічної експертизи, фактично не могли вплинути на висновки державної екоекспертизи. Процедура повідомлення громадськості про небезпечну діяльність, що відбудеться у відповідній місцевості, була погано окреслена на рівні законодавства. Процедура участі громадськості в процесі підготовки дослідження ОВД визначалась ДБНами А.2.2-1.2003 щодо складу і змісту матеріалів ОВНС при проектуванні та будівництві підприємств.
Загалом, попередній стан нормативно-правового забезпечення екологічної експертизи не можна назвати досконалим. Безумовно, він вимагав докорінних змін, не відповідаючи прогресивним європейським нормам, що спрямовані на забезпечення екологічних прав громадян. Однак із прийняттям 23 травня коментованого закону, маятник пріоритету громадської позиції нахилився у протилежну позицію.
Правові підстави прийняття закону
Основними мотивами розробки законопроекту є невиконані міжнародні зобов’язання України щодо ї участі громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень. Зокрема, в сфері охорони довкілля Україна протягом останніх двадцяти років добровільно приєдналась до близько десяти угод, які вимагають щоб сторони таких угод забезпечували та розвивали участь громадськості на своїх територіях. Це є безперечним фактом. Україна до часу ухвалення закону не виконувала міжнародні зобов’язання по імплементації європейського екологічного законодавства.
В першу чергу йдеться про Директиву 2011/92/ЄС Європейського парламенту та Ради від 13.12.2011 року про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище, що міститься у додатку ХХХ до глави 6 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Серед іншого, директива містить перелік видів діяльності, які мають проходити ОВД. Ось посилання – ec.europa.eu/environment/eia/pdf/EIA_Directive_informal.pdf А тут можна ознайомитись із планом її імплементації у вітчизняне законодавство –
Це також стосується відомої всім екологістами Орхуської конвенції ( Конвенція ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.). zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_015
Крім того, ще із 1991 року Україна приєдналась до Конвенції Еспо (це документ ООН про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_272
Громадяни мають зрозуміти, що Європа – це не тільки високий рівень життя, якого ми хочемо швидко досягти. Це ще й значний, якщо не сказати – колосальний обсяг зобов’язань по впровадженню відповідних стандартів у вітчизняне законодавство. І досить часто, існуючий низький рівень розвитку економіки, ментальності та правовідносин в Україні суперечить надвисоким та прогресивним вимогам західних країн. Такий стан не може не викликати конфліктів як стадії ухвалення законопроектів, так і на стадії виконання законів. Саме так і трапилось із прийняттям Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Розділ ІІ. Головні новели закону:
1. Запроваджується тривала (від 110 до 140 календарних днів) процедура обговорення із громадськістю майбутньої діяльності із будівництва об’єктів та здійснення іншої виробничої господарської діяльності (в тексті вона має назву «планованої діяльності»). Згаданий порядок досить конкретизований як по строках, так і по виконавцях. Порушення строків процедури тягне адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 3400 до 6800 грн. Громадськість інформується на ранній стадії прийняття рішень щодо розміщення екологічно небезпечних будівництв, виробництв, іншої діяльності.
2. Всі види «планованої діяльності» розділені на дві великі групи (ст.3 Закону). Різниця між цими групами у рівнях небезпечності, а також в «уповноваженому органі» (Мінприроди та департаменти екології ОДА), на якого закон покладає супроводження процесу планованої діяльності та надання висновків про ОВД.
У перелік «більш небезпечних» видів планованої діяльності чомусь потрапили всі суцільні та поступові рубки головного користування, суцільні санітарні рубки понад 1 га., У групу «менш небезпечних» видів діяльності розробники закону вирішили віднести лісорозведення на площі понад 20 га. та замовлення проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земель с/г призначення для ведення лісового господарства (заліснення).
Цікаво, що у другу групу за правилами логіки, мали б віднести суцільні рубки менше 1 га., але цього не сталось.
3. Закон вносить у законодавче поле досить широке визначення поняття «громадськість». (Зауважу, що Директива 2011/92/ЄС використовує більш вузьке поняття «зацікавлена громадськість».) Відтепер цим узагальненим поняттям буде називатись навіть одна особа. І не лише та, яка проживає на відповідній території, де відбудеться «планована діяльність». Під ним же будуть розуміти декілька осіб, їх групи та громадські організації. Відтак, будь-яка дієздатна особа із 18 грудня 2017 року зможе через свою думку впливати на прийняття рішень щодо планованої діяльності, незалежно від освіти, місця проживання, тощо.
4. Громадянам надається право подавати будь-які зауваження щодо планованої діяльності, при чому навіть без обґрунтування. Всі отриманні зауваження та пропозиції мають бути відображені в описовій частині висновку з ОВД: як враховані так і відхилені. Увага ! Закон НЕ надає громадськості накладати своєрідне «вето», тобто забороняти плановану діяльність, АЛЕ зобов’язує екологічних чиновників НАЛЕЖНО враховувати подані зауваження та пропозиції при підготовці висновку з ОВД. Нагадаю, що у попередньому законі про екоекспертизу, зауваження та пропозиції громадськості носили для влади дорадчий характер. До речі, норма щодо «належності» повністю скопійована із європейського законодавства. При чому закон не роз’яснює, де межа між «належним» та «неналежним» врахуванням результатів участі громадськості. Неналежне врахування результатів громадського розгляду є підставою для скасування судом висновку з ОВД. Виходячи із змісту закону. «належність» врахування буде встановлювати суд.
Підкреслю, що складання висновку з ОВД залишилось прерогативою уповноважених органів екології: міністерства та обласних департаментів ОДА. Останні можуть створювати експертні комісії для виконання покладених на них завдань.
5. Передбачається створення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, адміністрування якого покладається на Мінприроди. Інформація на ньому є відкритою, вільний доступ до нього забезпечується через Інтернет. Порядок ведення Реєстру має затвердити уряд відповідною постановою. Очевидно, що реєстр має почати функціонувати не пізніше 18 грудня 2017 року.
У Єдиному реєстрі будуть розміщуватися повідомлення про плановану діяльність, звіти з оцінки впливу на довкілля, звіти про громадське обговорення, висновки з оцінки впливу на довкілля, а також відповідні дозволи про провадження відповідної діяльності (щодо лісового господарства – то можна припускати, що це мають бути лісорубні квитки (для ССР – однозначно), або матеріали лісовпорядкування – для РГК ?).
За несвоєчасне внесення до Реєстру документів, обмеження доступу до інформації, передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 425 до 850 грн.
6. Замовники – суб’єкти господарювання будуть зобов’язані надавати всю можливу інформацію, яка стосується планованої діяльності, крім конфіденційної. При цьому не матимуть значення авторські права, належність проектної документації, чи комерційна цінність інформації тощо. Все повинно бути оприлюднюватись безкоштовно. За невиконання цієї вимоги передбачена адміністративна відповідальність (штраф до 1700 грн.)
7. Закон надає громадянам значно вищий рівень доступу до правосуддя в контексті процедури ОВД. За старим законом «Про еко..експертизу», не будь-який громадянин чи юрособа мали можливість звертатись до суду із приводу порушень при проведенні держекоекспертизи, а лише «заінтересовані». Закон 1995 року дозволяв лише визнати недійсним висновок держекспертизи у чітко визначених законом випадках.
Однак чинна із 18 грудня редакція закону значно розширила критерії скасування висновку з ОВД, що є аналогом держекоекспертизи. Тепер будь-який громадянин країни чи юридична особа вправі буде звернутись в суд за оскарженням не тільки висновку з ОВД, але дій чи бездіяльності влади при здійсненні процедури ОВД.
Підставами для скасування судом висновку із ОВД та відповідного дозволу (приміром, лісорубного квитка) визначені досить широкі:
– порушення процедури здійснення ОВД;
– БЕЗПІДСТАВНЕ та НЕобґрунтоване неврахування результатів участі громадськості;
– НЕНАЛЕЖНЕ врахування результатів участі громадськості.
– інші порушення коментованого закону.
Увага ! Варто зазначити, що закон не визначає підставою скасування висновку ОВД та виданих дозволів (лісорубного квитка) недотримання вимог матеріалів лісовпорядкування, державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, будівельних норм і правил, вимог екологічного, лісового іншого природо ресурсного законодавства щодо охорони навколишнього природного середовища. Інакше кажучи, суд зможе визнавати недійсними висновки з ОВД та лісорубні квитки з підстав, приміром порушення строку на 2-3 дні громадського обговорення, але не матиме підстав визнати недійсним, якщо сам висновок ОВД чи лісорубний квиток виданий із порушенням лісового законодавства чи вимог лісовпорядкування, розрахункової лісосіки. Пояснити такий абсурдний «провал» у врегулюванні судового захисту результатів ОВД очевидно повинні зробити самі розробники законопроекту.
Діяльність, яка проводиться із порушенням законодавства про ОВД може бути тимчасово заборонена за рішенням суду (зупинена) до виконання умов, що вказані у висновку з ОВД, або повністю припинена. Підставою для судового розгляду може бути не тільки позови Держекоінспекції, але й , увага, – і за «позовом інших осіб, права та інтереси яких порушено» (ст. 16 Закону).
Розділ ІІІ. Опис процедури ОВД згідно Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»
І етап. Повідомлення про плановану діяльність (ст. ст. 4, 5 Закону).
Процедура починається із оголошення суб’єктом господарювання своїх намірів про проведення будівництва чи іншої діяльності та має форму повідомлення.
Повідомлення про плановану діяльність (ППД) – оголошення, де наводиться дані про суб’єкта господарювання, загальні технічні характеристики планованої діяльності, місце її провадження, соціально-економічний вплив ПД, сферу, джерела та види можливого впливу на довкілля, соціально-економічний вплив ПД.
Ким складається і подається ? – суб’єктом господарювання, який має намір здійснювати плановану діяльність (у випадку із лісовим господарством – лісгосп)
Як подається ? – у письмовій формі та в електронному вигляді.
Кому подається ? –у разі отримання ППД про плановану діяльність першої групи (у випадку із лісовим господарством – це суцільні, поступові рубки ГК та ССР – до Мінприроди), якщо група планованої діяльності друга, то до департаментів ОДА.
Де оприлюднюється ? – впершу чергу (офіційне оприлюднення) – на офіційному веб-сайті Мінприроди або сайті відповідної ОДА;
В другу чергу – тобто, не пізніше трьох робочих днів із дня їх подання в Мінприроди або ОДА) – в не менше двух друкованих ЗМІ, територія розповсюдження охоплює адмін.-тер. одиниці, де відбудеться ПД. ЗМІ обирає сам суб’єкт господарювання;
Одночасно оприлюднюється: – на дошках оголошень органів місцевого самоврядування, а також в інших громадських місцях, де відбудеться ПД;
ІІ етап. Реакція громадськості на ППД
Протягом 20 робочих днів із дати офіційного оприлюднення ППД, громадськість може надавати в департамент ОДА або в Мінприроди (в залежності від групи планованої діяльності) свої зауваження та пропозиції до ПД, обсягу дослідження та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля.
Дії уповноваженого органу: – протягом трьох робочих днів із дня отримання ОДА або Мінприроди передає копії зауважень та пропозицій суб’єкту господарювання.
ІІІ етап. Реакція суб’єкта господарювання на отримані зауваження.
Суб’єкт господарювання зобов’язаний розглянути отримані зауваження та пропозиції. Далі, при складанні ним звіту із оцінки впливу на довкілля, прийняти одне із таких рішень:
а) врахувати повністю,
б) врахувати частково,
в) обґрунтовано відхилити.
ІV. Звіт з оцінки впливу на довкілля (ЗОВД)
Цей документ містить крім інформації, що була визначена у ППД, також опис виправданих альтернатив, опис поточного стану довкілля, опис його ймовірної зміни після здійснення ПД, опис факторів довкілля, які зазнають зміни від ПД, опис і оцінку впливу ПД, ризиками для здоров’я людей,викидами та скидами забруднюючих речовин, опис заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення значного негативного впливу на довкілля тощо.
Хто розробляє ЗОВД ? – розробляє документ суб’єкт господарювання, який і несе повну відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації. ЗОВД підписують виконавці, де в тому числі зазначають свою кваліфікацію.
Кому подається ? – в Мінприроди (у разі проведення суцільних та поступових рубок, ССР) та в департамент екології ОДА (щодо замовлення проектів землеустрою зміни цільового призначення с/г земель, та лісорозведення на 20 га. )
Як подається ? – у письмовій формі та в електронному вигляді.
Хто і в який термін оприлюднює ? – протягом 3 робочих днів із дня отримання, Мінприроди або департамент ОДА оприлюднює ЗОВД в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля, де він повинен зберігатись не менш ніж 5 років.
V. Оголошення про початок громадського обговорення (ст.8 Закону)
Документ має містити стислу характеристику про ПД, суб’єкта господарювання, орган, який забезпечує громадське обговорення, процедуру прийняття рішення та орган, який розглядатиме результати оцінки впливу на довкілля, орган, до якого слід направляти зауваження, наявну екологічну інформацію, місце розміщення ЗОВД.
Хто і коли оприлюднює ? – Мінприроди або департамент екології ОДА протягом 3 робочих днів із дня надходження до нього ЗОВД.
Як оприлюднюється ? – в першу чергу (офіційне оприлюднення) – на офіційному веб-сайті Мінприроди або сайті відповідної ОДА;
В другу чергу: – (не пізніше трьох робочих днів із дня їх подання в Мінприроди або ОДА) – в не менше ніж двох друкованих ЗМІ, територія розповсюдження яких охоплює адмін.-тер. одиниці, де відбудеться ПД. ЗМІ обирає сам суб’єкт господарювання;
Одночасно оприлюднюється оголошення: – на дошках оголошень органів місцевого самоврядування, а також в інших громадських місцях, де відбудеться ПД.
Закон зобов’язує невизначеного суб’єкта (?) забезпечити постійне розміщення оголошення на дошках протягом всього часу з дня офіційного оприлюднення до завершення строку громадського обговорення.
V. Процедура громадського обговорення (ст.7 Закону)
Мета цього етапу – виявити, зібрати та врахувати зауваження і пропозиції громадськості до планованої діяльності.
В якій формі проводиться ? – у формі громадських слухань та надання письмових зауважень. Порядок проведення громадських слухань має затвердити уряд власною постановою.
Хто повинен забезпечити ? – Мінприроди або Департамент екології ОДА (в залежності від виду планованої діяльності).
Хто несе витрати ? – замовник ОВД, тобто суб’єкт господарювання (у лісовому господарстві – лісгосп).
Як права має громадськість при обговоренні ? – громадськість має право подавати будь-які зауваження та пропозиції без необхідності їх обґрунтування.
Як подаються зауваження ? – у письмовій формі, включають електронний вигляд (по електронній пошті), та усно, під час громадських слухань. Результатом фіксації усних зауважень має бути письмовий протокол громадських слухань.
Яка тривалість громадського обговорення ? – не менше 25 робочих днів і не більше 35 робочих днів. У вказаний строк громадськість має подати свої зауваження. Строк починається із дня офіційного оприлюднення оголошення про початок громадського обговорення ЗОВД та надання громадськості доступу до ЗОВД (в частині конкретного строку – закон не надає конкретизації).
Який документальний результат громадського обговорення ? – звіт про громадське обговорення, які складає уповноважений орган (Мінприроди або департамент ОДА). Невід’ємною частиною звіту є відомості про оприлюднення інформації, підтвердження такого оприлюднення, протоколи громадських слухань, усі отримані зауваження та пропозиції у табличному вигляді із зазначенням повного чи часткового врахування, або обґрунтованого відхилення.
Звіт про громадське обговорення – оприлюднюється державним органом в Єдиному реєстрі з ОВД протягом трьох робочих днів із дати складання.
VІ. Висновок з оцінки впливу на довкілля (ст.9 Закону)
Висновок з ОВД видається уповноваженим державним органом, де визначається допустимість або обґрунтовується недопустимість провадження планованої діяльності та визначаються екологічні умови її впровадження. Як вже згадувалось, цей документ можна вважати аналогом старого висновку державної екологічної експертизи.
На що впливає ? – Висновок з ОВД є обов’язковим для виконання відповідними суб’єктами, як і екологічні умови, які в ньому зазначені. Без отримання висновку з ОВД відповідна планована діяльність законом забороняється !
Хто видає ? – Мінприроди або Департамент екології ОДА (в залежності від виду планованої діяльності). Зокрема, на проведення суцільних рубок головного користування, поступових суцільних рубок, ССР – видає Мінприроди, щодо лісорозведення понад 20 га. та проектів землеустрою щодо зміни цільвого призначення – департамент ОДА.
Хто та коли оприлюднює ? – Мінприроди або Департамент екології ОДА протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Які умови та строки надання висновку з ОВД ? – видається суб’єкту господарювання БЕЗОПЛАТНО протягом 25 робочих днів з дня завершення громадського обговорення.
Який строк чинності ? – висновок з ОВД чинний протягом 5 років із дня його видання.
VІІ. Рішення про провадження планованої діяльності (ст.11 Закону)
Висновок з ОВД враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та є підставою для його видачі. Забороняється розпочинати плановану діяльність без отримання висновку ОВД.
(у випадку лісового господарства – на видачі лісорубного квитка на РГК або суцільних санітарних рубок постійним лісокористувачем).
Лісорубний квиток (або затверджені матеріали лісовпорядкування, або розрахункова лісосіка- питання потрібує з’ясування ?) обов’язково розміщується у відкритому доступі – в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля.
Консультант проекту технічної допомоги
«Сприяння реформі лісового сектора в Україні» О. Сторчоус